РОБИТИ ЧИ НЕ РОБИТИ Прокол гайморової пазухи? 

   Майже кожного дня в своїй роботі я стикаюся з тим, що пацієнт, що страждає гайморитом, не дивлячись на погане самопочуття і сильні болі відмовляється від пункції (проколу) гайморової пазухи. Існує думка, що мовляв варто один раз проколоти пазуху і процес буде хронічним (потрібно буде робити проколи кожен раз). Скажу грубо, але це повна нісенітниця. Рецидив (повторне виникнення) гаймориту якщо й виникає, то з інших причин. Є безліч фаторів виникнення гаймориту. Після проколу, отвір в боковій стінці пазухи всеодно заростає, тому кількість проколів не впливає на рецедив процесу. Навпаки, якби отвір не заростав - рецедивів після проколу було б менше, а той і взагалі були б відсутні.

Якщо ви знаєте процес виникнення і розвитку гаймориту, то зможете здогадатися, що якщо гній у гайморової пазухи мав місце утворитися - там він і залишається на тривалий час, якщо тільки не прорветься в навколишні тканини (особливо, якщо заблоковано співучтя пазухи). Пункція і робиться для того, щоб відкачати з пазухи гній, промити пазуху, а після цього ввести туди антибіотики й протизапальні препарати. Дана процедура супроводжується неприємними відчуттями, але ефективність її дуже висока. В даний час, після проколу в пазуху встановлюють спеціальні трубочки - катетери, через які можна робити промивання пазухи щодня. При застосуванні даного методу, хворий дуже швидко видужує. 

Для кожної хірургічної маніпуляції є свої показання. В початковій стадії гаймориту далеко не завжди потрібно проводити пункцію і можна обійтися промиванням носа. 

Пам'ятайте, що людина на гайморит не повинна хворіти. Якщо цей процес повторюється хоча б раз або два, потрібно замислитись та розглянути хірургічне втручання.